Покровитель семінарії

Світильник віри, розуму і служіння…

Митрополит Євгеній Гакман – одна з найвизначніших постатей не лише своєї, але й нашої доби. Це не просто сторінка з минулого – це духовна постать, що промовляє і до нас, у XXI столітті, надихаючи своїм прикладом, молитвою та спадщиною.

Важко знайти іншого діяча Північної Буковини, навколо якого відбувалися б такі значущі події в історії Православної Церкви краю. У ньому зосереджувалися голоси епохи, потреби народу, виклики часу.

Свідченням величі його духовного подвигу стало історичне рішення Священного Синоду Православної Церкви України від 11 травня 2026 року про причислення митрополита Євгенія Гакмана до сонму святих. Те, що понад століття жило в народній пам’яті, молитвах і благоговійному шануванні православних буковинців, отримало загальноцерковне підтвердження. Церква урочисто засвідчила святість архіпастиря, який усе своє життя присвятив служінню Богові, Православній Церкві та своєму народові, ставши справжнім світильником віри для Буковинського краю.

Сказати про нього – «визначний діяч» – означає лише торкнутися вершини. Він був водночас глибоко духовною людиною і тонким мислителем, смиренним монахом і далекоглядним адміністратором, добрим пастирем і будівничим народної душі.

Його життєвий шлях – це шлях від селянської хати до митрополичого служіння. Шлях людини, яка з дитинства несла у серці віру, любов і жертовність, присвятивши все життя служінню Богові, Церкві та своєму народові.

Владика Євгеній закладав храми й школи, благословляв просвітницькі товариства, захищав права православної пастви, стояв на варті духовної та культурної самобутності Буковини. Навіть у найскладніші імперські часи залишався вірним Церкві, рідному слову й народові.

Семінарія, що з честю носить його ім’я, є не лише місцем богословської освіти, а й живим свідченням великої духовної спадщини митрополита Євгенія Гакмана – постаті, яку пам’ятає минуле, визнає сучасність і надихається майбутнє.